• Заявник: Відкрите акціонерне товариство "Запорожкокс"
  • Адреса: МСП-681, м. Запоріжжя, 69600, Україна
  • Телефони: +38(061) 213-20-92, 283-92-17
  • Факс: +38(061) 213-20-92
Керівник: Войтенко Борис Іванович
Посада: Голова правління
Загальна кількість працівників: 2953
Вид діяльності: Коксохімічне виробництво
Запорізький коксохімічний завод - ВАТ «Запорожкокс» був введений в експлуатацію 15 квітня 1934 року. Історія його розвитку і становлення нерозривно пов'язана з історією нашої країни. Його будівництво було пов'язано із створенням енергетичної бази України: Дніпровської гідроелектростанції і металургійного комплексу в м. Запоріжжі, і було закінчено в 1938 р.
Під час Великої Вітчизняної війни завод був повністю зруйнований. Його відбудова почалась відразу після звільнення м. Запоріжжя в жовтні 1943 року. Він не просто відновлювався в колишньому обсязі, а відроджувався цілком на новій технічній основі і в більш широких масштабах.

В листопаді 1947 року був виданий перший післявоєнний кокс, в 1949 році була досягнута його довоєнна потужність, в 1951 році відбудова була закінчена. В 1953-1957 р.р. продовжувалось його розширення: були введені в експлуатацію вуглезбагачувальна фабрика, батареї №№ 5,6, смолопереробний, пекококсовий цех та цех сіркоочищення.
Потужність заводу по виробництву коксу складала 3,0 млн. т за рік. Завод випускав уже 42 найменування коксохімічної продукції.
Новаторство стало традицією Запорізьких коксохіміків. Дякуючи цьому на заводі постійно удосконалюється техніка та технологія виробництва; механізуються і автоматизуються виробничі процеси, покращуються організація праці і управління виробництвом.

В 1978-1985 р.р. була розпочата і закінчена третя реконструкція заводу, його технічна перебудова з метою підвищення його технічного рівня та вирішення важливих екологічних проблем, пов'язаних з зношенням основних фондів.

В 1980-1982 р.р. були збудовані і введені в експлуатацію комплекси 2-х батарей продуктивністю 925 тис. т кокса 6% вологості кожна з об'ємом камер 41,6 м3, а в 1983-1984 р.р. - 2-х батарей з об'ємом камер 21,6 м3 продуктивністю 440,0 тис. т коксу за рік кожна, які були перекладені в існуючих габаритах.
Цехи уловлювання, залізничний, вуглепідготовки, об'єкти енергозабезпечення також були реконструйовані. Проектна потужність заводу 2,73 млн. т валового коксу 6% вологості за рік була успішно освоєна.
Для вирішення екологічних проблем були збудовані і успішно освоєні нові установки: біохімічної очистки стічних фенольних вод заводу (1985 р.), безпильової видачі коксу на батареях №№ 5,6 (1984 р.), закритий цикл кінцевого охолодження коксового газу, впроваджена бездимна загрузка шихти в камери коксування, збільшена газова щільність дверей коксових батарей №№ 1,2 біс з висотою камер 7,0 м за проектом заводу «Славтяжмаш» та інше.

Через різкий спад виробництва на початку 90-х років, розпад СРСР перед підприємством в умовах ринкової економіки гостро постали питання його «виживання». Необхідно було терміново зробити новий ривок в удосконаленні технології, впровадженні безвідходного виробництва, розширенні асортименту продукції підприємства і її конкурентноздатності, зниженні енерговитрат, зниженні викидів в навколишнє середовище.
Глибокий технічний пошук, інженерна наполегливість, ініціатива, творча співдружність з цілим рядом головних науково-дослідних та проектних інститутів дозволили нашому колективу найти ряд принципово нових напрямків в технології і вирішити цю проблему.

В 1994 році підприємство стало Відкритим Акціонерним Товариством ВАТ «Запорожкокс». Починаючи з 1994 року підприємство стало безвідходним. Було припинено вивіз на відвальне господарство хімічних відходів і налагоджено виробництво з них палива котлового коксохімічного змішаного, пластифікатора бетону, в'яжучих для шляхового будівництва. Тверді відходи (фуси) були використані як добавки в шихту для коксування. Було освоєно виробництво бензину із газових конденсатів та продуктів ректифікації сирого бензолу.

В 1997 році підприємство припинило викид умовно чистих продувочних вод в шламонакопичувач меткомбінату ВАТ «Запорожсталь», а в 2000 році, після впровадження системи знезаражування господарчо-побутових та зливових вод, стало працювати в замкнутому циклі оборотного водозабезпечення.
Було виконано великий комплекс робіт, пов'язаних із зниженням викидів забруднюючих речовин в атмосферу міста Запоріжжя: освоєна стаціонарна установка безпильової видачі коксу на батареях №№ 1,2 біс (1995 р.), виконана на цих же батареях модернізація дверей з підвищенням їх газощільності, впроваджено також пнєвмоущільнення кришок стояків та гідроінжекція на всіх коксових батареях, здійснюється постійний ремонт кладки коксових батарей №№ 1,2, починаючи з 1997 року методом керамічної наплавки і сухого торкретування вогнетривким бетоном по методу німецьких фірм для продовження терміну служби кладки батарей, для яких уже минув нормативний термін, і багато другого.

В 2002-2003 роках на підприємстві введено в експлуатацію котельний комплекс продуктивністю 100 т/час власного пару, освоєна технологія виробництва високооктанових бензинів марок А-92 і А-95, разом з УХІНом технологія виробництва бензолу для синтезу вищого сорту та багато іншого.

В 2003 році збудована установка по отриманню пека електродного гранульованого. Вжито і других заходів, які дозволили стабілізувати роботу підприємства в складних соціально-економічних умовах, покращити умови праці більшості робочих місць, гарантувати стабільну оплату праці.

Сьогодні ВАТ «Запорожкокс» має повний комплекс коксохімічного виробництва переробки вугілля, випалювання коксу, уловлюванню та переробки продуктів коксування. В його склад входять п'ять основних цехів: вуглепідготовки, коксовий, уловлювання хімічних продуктів коксування, очищення коксового газу від сірководню та смолопереробно-пекококсового виробництва, а також вісім допоміжних цехів: ремонтний, енергоцех, залізничний, безрейкового транспорту, благоустрою, ЦЗЛ, ВТК.
Все це об'єднано в єдиний технологічний потік, який потребує твердої централізації в управлінні виробничими процесами.
Rambler's Top100